Історія створення холодоагентів

Хто все ж таки винайшов фреон?

У числених публікаціях на тему історії створення фреонів вказується декілька версій про те, кому належить право називатися винахідником фреону. Одні стверджують, що фреон винайшла компанія "дюпон", інші - "кинетик Кемикалс", називаються також різні вчені, причетні до винаходу чудо- газу, застосування якого в холодильній промисловості зробило нехай і невеличку, але все ж таки революцію. Отже, трохи історії...

Вперше спробували кондиційонувати повітря в Персії тисячі років тому. Охолодження повітря в перських пристроях відбувалося за принципом охолодження води при випарі. Типовий кондиціонер тих днів являв собою спеціальну шахту, що вловлює подув вітру, у якій розміщувалися пористі посудини з водою або протікала вода з джерела. Після охолодження й насичення вологою в шахті повітря надходило до приміщення. Ефективний для спекотного та сухого клімату, такий кондиціонер не мав би жодної користі в умовах високої відносної вологості повітря.

В Індії спроба протистояти спекотному літньому клімату призвела практично до створення вічного двигуна. Встановивши замість вхідних дверей у приміщення каркас, оповитий кокосовою пальмою - татті, індуси помістили над ним ємність, яка повільно заповнювалася водою за рахунок капілярного ефекту татти. Коли рівень води досягав певного значення, ємність перекидалася, зрошуючи водою двері, і верталася у вихідний стан. Цей процес повторювався багаторазово.

Електричний спосіб кондиціювання повітря був винайдений Уиллісом Керрієром приблизно в 1902 році. Він також розробив першу систему кондиціювання повітря для друкарні в Бруклині. Керрієр розробив апарат, який прохолоджував повітря до постійної температури та осушував його до 55 %. Своє обладнання він назвав "апаратом для третирування повітря". В 1915 році він та ще шість колег- інженерів заснували власну компанію "Garner Engineering Co.", згодом перейменовану в "Carrier" ("Керрієр"). Сьогодні компанія Carrier - один із провідних виробників кондиціонерів, їй належить 12% світового обсягу виробництва кондиціонерів.

Починаючи з кінця 1800 рр. до 1929р. у якості охолоджувальних речовин у холодильниках використовувалися токсичні гази, аміак (NH3), хлористий метил (CH3Cl) і двоокис сірки (SO2). Через витік хлористого метилу з холодильників кілька нещасних випадків зі смертельним результатом мали місце в 1920-х роках. Люди стали залишати свої холодильники на задньому дворі. Спільними зусиллями американські корпорації Frigidaire, General Motors і Dupont почали пошуки менш небезпечного способу охолодження.

У 1928р. Томас Міджлі Молодший, за сприяння Чарльза Франкліна Кеттеринга, розробив «чарівний склад» під назвою фреон. Фреон являє собою хлорофторвуглець. Хлорофторвуглеці - група аліфатичних органічних сполук, яка складається з елементів карбонату й фтору, а, у багатьох випадках, й інших галогенів (зокрема хлору) та водню. Фреон Фреон – безбарвний не займистий і не їдкий газ або рідина без запаку.

Томас Міджлібув обраний Чарльзом Франкліном Кеттерингом для того, щоб очолити дослідження нових охолоджуючих речовин. Корпорація Frigidaire випустила перший патент US#1,886,339 на формулу хлорофторвуглеців 31 грудня, 1928р.

У 1930р корпорації Дженерал Моторс та Dupont створили компанію Kinetic Chemical для того, щоб робити фреон. До 1935р. корпорація Frigidaire та її конкуренти продали 8млн. нових холодильників у Сполучених Штатах, що використовують фреон, зроблений у компанії Kinetic Chemical. У 1932р корпорація Carrier Engineering використовувала фреон у першому в світі автономному пристрої для кондиціювання повітря, який було названо «Атмосферна кабіна».

Оскільки фреон не токсичний, він ліквідував небезпеку, що виходить від витоку холодильників. Усього за кілька років компресорні холодильники, у яких використовується фреон, сталі використовуватися в більшості кухонь. В 1930р. Томас Міджлі провів презентацію особливостей фреону для Американського Хімічного співтовариства (American Chemical Society), вдихаючи повні легені нового чудо-газу й видихаючи його на полум'я свічі, яке гаснуло, у такий спосіб демонструючи, що газ не токсичний і не запалюється.

Токсичні субстанції не могли його вбити

Томас Міджлі Молодший був володарем вченого ступеня в машинобудуванні та мав більш 100 патентів на винаходи. Працюючи у філії компанії General Motors, він відкрив, що додавання тетраетилсвинцю в газолін рятує двигун внутрішнього згоряння від «стукотіння». Однак у всякої позитивної властивості є свій побічний ефект: у результаті такої добавки велика кількість свинцю попадає в атмосферу й забруднює навколишнє середовище. Після того, як робітники на фабриках GM почали відчувати галюцинації та помирати від отруєння свинцем, Міджлі було доручено розробити нетоксичний хладоген для використання в домашніх умовах. У результаті він відкрив дихлордифторметан, відомий як фреон. На жаль, згодом з'ясувалося, що фреон впливає на озоновий шар. Хлопцеві просто не призначено було виграти. Він, може бути, придумав би ще що-небудь не менш смертоносне, але в 1940 році занедужав поліомієлітом і практично втратив можливість самостійно пересуватися. Однак, не був би він винахідником, якби ж не придумав спосіб, як полегшити своє життя. Міджлі винайшов систему блоків та мотузок, за допомогою якої зміг вибиратися з ліжка без сторонньої допомоги. Саме цей його винахід, а зовсім не отруйні випари свинцю або фреону, став причиною смерті винахідника. В 1944 році він заплутався в мотузках свого хитромудрого обладнання, яке його в підсумку задушило.

Відкриття Томаса Міджлі починаються від винаходу способу соління попкорну до того, як його підсмажити, та закінчуються методом обробки вмісту плавательного басейну, який дозволяє людям глибше занурюварися під воду.

Примітка: Торговельний знак Freon ® є зареєстрованою торговельною маркою, яка належить компанії E.I. du Pont de Nemours & Company (DuPont).

Дивіться ціни на хладони тут >>>